Навіщо було повертать до життя?

Щоб потім знову з його забрати?

Хоч, ніби, досвід у цьому є,

А вдруге важче усе ж помирати.

Навіщо крила безжально зламать?

А перед цим навчити літати?

Дозволить дихнути на повні груди?

А потім доступу кисню не дати?

Навіщо зробити з людини гурмана?

Дати уміння життя смакувати?

А потім обмежить в суворій дієті?

Й голодною смертю лишить померати?

У кожного з нас роль у п’єсі  своя .

В когось “повертать”, а в когось “забирати”.

От тільки виходить якийсь парадокс.

Дві ролі не може один актор грати.