Зустріч з тобою

В марафоні днів.

Її описати

Не вистачить слів.

Така рокова.

Зовсім незвичайна.

Ніби випадкова.

Трішки банальна.

На «до» і «після»

Життя поділила.

Забути неї­­–

Просто несила.

Це погано чи добре?

Покаже лиш час.

Задум Фортуни–

Таємний для нас.

Ранок. Кава.

Чергове есемес.

Відкрите вікно.

Люди. Прогрес.

Улюблена пісня.

День розпочато.

Багато прожито.

А мало узято.

Вечір. Сни.

Часи спілкування.

Якщо вони є.

Бо частіше мовчання.

Моменти щастя.

Хвилинки радості.

А потім знову

Тенета самотності.

Віртуальний світ.

Мрійливі думки.

Надія на краще.

А все напаки.

Поволі так пливуть хвилинки.

А може швидше і не треба?

Нестарпно довго день триває.

День, у якім немає тебе.

Не вистачає твого сміху,

Що лине із самого серця.

Він бадьорить немов водиця,

В спекотну днину із джерельця.

Сумую я коли не бачу

Твоїх очей безодню дивну,

Що у безпам’ятство приводить.

І з головою в неї рину.

Поглянь, який ранок! Хіба не чудовий?

Сонечко світить, цвіте все довкола.

На повні груди вдихаєш весну.

Відразу зникають залишки сну.

Приходить натхнення і хочеш творити.

І кожною кліточкою спішиш жити.

Початий так день, минає як свято.

Нехай таких ранків буде багато!

Події в житті подібні росі.
За мить ще були. Дивись, вже немає.
Чи встигнеш відчути їх присмак, чи ні.
Минає усе. Дозволу не питає.
Цінуй кожну мить, яка б не була.
І радісний сміх, і сліз перлинки.
І злети  й падіння. Назад не вернеш.
Сонце зійде і зникнуть росинки.