Навіщо було повертать до життя?
Щоб потім знову з його забрати?
Хоч, ніби, досвід у цьому є,
А вдруге важче усе ж помирати.
Навіщо крила безжально зламать?
А перед цим навчити літати?
Дозволить дихнути на повні груди?
А потім доступу кисню не дати?
Навіщо зробити з людини гурмана?
Дати уміння життя смакувати?
А потім обмежить в суворій дієті?
Й голодною смертю лишить померати?
У кожного з нас роль у п’єсі своя .
В когось “повертать”, а в когось “забирати”.
От тільки виходить якийсь парадокс.
Дві ролі не може один актор грати.
