Лиш пару днів тебе не чути.

Немає «здрастуй» і «бувай».

Це все здавалося б нічого,

От тільки туга–через край.

А ти звичайна геть людина.

І притаманне все тобі.

Душа сприйнять цього не хоче,

І серце б’єтьсяться у журбі.

Здається сонце вже тьмяніє.

Планети сходять із орбіт.

Так важко буть ніким у світі

Того, хто для тебе–ввесь світ.