Поволі так пливуть хвилинки.

А може швидше і не треба?

Нестарпно довго день триває.

День, у якім немає тебе.

Не вистачає твого сміху,

Що лине із самого серця.

Він бадьорить немов водиця,

В спекотну днину із джерельця.

Сумую я коли не бачу

Твоїх очей безодню дивну,

Що у безпам’ятство приводить.

І з головою в неї рину.